Я бачусь з тобою в останнє,
Кожен день вже на протязі року,
І кожен раз це прощання спонтанне,
Наче серце сиплеться, але потім... до наступного знову.
Я прощаюсь з тобою навіки,
Кожен раз я кидаю тебе, як наркотик,
І я знаю, що завтра повернусь,
Бо ти є мій найгірший недолік.
Обіцяю собі, що сьогодні точно в останнє
Я дивитимусь в сіро-блакитні твої очі.
Обіцянки даремні — в них ховається біль від прощання,
В них ізоляція, в них — всі майбутні непрожиті ночі.
Я обираю брехати собі,
Я обираю брехню, як вибір.
І якщо вже судилось життя в самоті,
То простір для Бога там завжди відкритий.
