я не маю хуя між ногами - й для всіх є проблемою
хочу стати Ліліт - і ніколи не бути вже євою
чоловік наказав світ жінок обернути на каторгу
хоча ні - він забув про них, душачи цим, немов зашморгом
кухня стане кошмаром, а спальня - печера з чудовиськом
жінка зовсім не може писати й не матиме голосу
а за що вам, феміни, із нами потрібно боротися?
ну нарешті, нарешті ти бачиш в мені співрозмовницю,
то послухай: коротка спідниця - підстава для злочину,
страх - мій вічний супутник, зарплата удвічі скорочена,
матюкатись не можна, бо дівчинка. Заміж - обов'язок.
чоловіку - прислуга. Чого ж мені жити так боязко?
про здоров'я моє і гормони ніхто не говорить:
у жінок нема логіки, є лише комплексів гори.
що таке цей твій цикл, що треба робити із клітором?
та кого це цікавить, навіщо про це говорити?
хочеш щось досягти - подаруй йому тіло і вроду,
твоя цінність у цьому, така вже жіноча природа.
чоловік даруватиме економічну залежність:
я ж працюю, тобі-то навіщо ходити по лезу?
нащо розвиток, гобі, знайомства, вечірки, кар'єра?
сиди вдома в безпеці, готуй і смокчи мого хєра,
я прийду і скажу: ти чому знов отут не помила?
цілий день не робила нічого, чого ж ти втомилась?
скільки сотень років вже жінки за дужками історії?
і Ліліт вже набридло, тож я нескінченно повторюю:
я втомилась доводити менам, що можу не гірше,
я втомилась від примусу, наказів сИдіти нишком,
чому лялька дівчаткам, а хлопцям мечі і машинки?
я не важу як цілість, я - тільки ЙОГО половинка.
я не важу - а світ вкотре важить мої кілограми:
треба схуднути, щось уже зовсім заплила жирами,
не носи це, тобі до такої фігури не личить,
вирізай собі ребра, зміни докорінно обличчя,
і фарбуйся постійно, але щоб не дуже занадто,
чоловік не полюбить - то будеш довіку страждати!
чого ти в 25 іще досі не маєш дитини?
твоя сила у цьому, ти мусиш, ти маєш, повинна!
я не квітка, не лялька, не маріонетка безвільна.
маю силу й шаленство в душі, у легенях й судинах,
ви самі посадили цю силу суцільним ігнором:
якщо нас не врахуєте зараз - зіткнетеся з горем.
ти не зможеш спихнути на жінку усі свої лажі.
моє місце - чільне. Я не гірша, не менша й не слабша.
хай можливість дається усім - незалежно від статі.
нас не треба терпіти й тим більше - не можна ламати.
пам'ятай про це, сонце - і жінка не буде загрозою.
хай в суспільстві означиться кожен душею і розумом.
ID:
1036354
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 26.03.2025 12:43:22
© дата внесення змiн: 26.03.2025 12:43:22
автор: follia domata
Вкажіть причину вашої скарги
|
