Моменту вічна сталість
і тиша навкруги
Немов весь час як камінь
Без руху назавжди
Утрата суті очевидна
в очікуванні змін
І сподівання тут незвично дивні,
Без шляху не співочий жодний дзвін
Питання що без відповіді вічно
"Що далі ?" та "Коли ?" - уних велика влада
Бо ж для людей обидва риторичні
Та у полоні рамок часу , назавжди людство через їхню зраду
Все без упину таке саме
Як рік тому та завтра під обід
І не важливо З нами чи над нами
Моменту сталість - це загиблий світ
