Пітьма навкруг , спокійно так ,
Неначе вічність тут , перед тобою .
Ніщо не вбачить за пітьмою ,
Не вчути звуків , мов нема , однак
Раптово світло запалало ,
Тепер усе видніше стало :
В кімнаті цій обдерті стіни ,
А на одній із них годинник ,
В кутах по різні боки столу ,
У центрі що приміщення стояв ,
Гусак та курка , що ніколи
З них жоден страху ще не знав
Один на одного дивились
Хвилин п'ятнадцять , десь отак ,
Ну а по тому несміливо ,
"Що це таке ?" - спитав гусак .
"Не знаю , дивно аж самій ,
Спокійно їла їжу в годівниці ,
Та тихо хтось підкрався , ніби змій ,
Із заду вдіяв щось ; для мене таємниця ."
"Так , так , і в мене щось таке .
Я плавав в озері з качками .
Вгледів в далі мале і незначне ,
Поплив туди , і всіми от ділами ."
"Ген подивись он на столі
Мале , як ти казав , блискуче ,
Чи не воно тобі у млі
Здалось привабливим й мигтючим ?
Ні , ні , там не таке було зовсім ,
Давай-но глянемо по ближче ,
Що тут у нас , це напис , ну а нижче
Якийсь ще й пристрій моститься під ним .
Що ще за мудра людська штука ?
Не знаю , напис каже "Слухай !"
Що там іще ? - більш тут нічого .
То я ввімкну , нехай іде :
"Обидва слухайте мене
Це гра , сьогодні ви гравці
Моє тут правило одне
Той виграє , хто завдання виконує усі :
Обидва ви були не чесні і корисні ,
До прикладу , ти , курка , рік тому навмисно
Хотіла з хліва утекти
Для цього на душі нечисто
Утечі план приготувала
Тоді ти харч увесь зібрала
І відняла його у всіх
То був би просто казус й сміх
Якби тобі не було мало
Достатньо собі назбирала
Здавалось , скільки треба ще ?
І ген з курятника тікати
Та харч тобі став заважати
З жадоби тоді й не втекла
Тебе помітили й тоді ...
Хі-хі ...
А ти чого гусак , регочеш
Чи ще літати більш не хочеш ?
Бо ж налітався тоді вже
І хоч літати то не зможеш , але
До поки не захочеш
Подивувати всіх польотом
Своєю кров'ю будеш й плоттю
Все руйнувати лиш однак
Так що не менший ти мастак
На всяку підлісну роботу
Є важіль синій під столом
Сильніше хто на нього тисне ,
Той лиш отримає поїсти
Та ви не поїсте гуртом
Бо зверху там такая їжа
Що курка з'їсть - то гусці гірше
За найвідвратніші помиї
Що вам обом гидкі й чужії
Ну от , пішов зворотний час
Якщо ж ніхто не грає з вас ,
То не біда , коли час сплине
У муках кожен з вас загине "
Гусак та курка з остороги
Обидва раптом зрозуміли
Що вже немає теї згоди
І кожен хоче взятись в діло
В один момент обоє наскакнули
На важіль й тиснути почали
Із сил усіх своїх . І оком не змигнули
Як вже жалю обабочі не знали
Бо кожен в пристрастях палавши
З них думав щиро лиш про себе
І курка сили не вгадавши
Не вдовольнила сю потребу
Гусак щасливий був й спокійний ,
І хоч він курці співчував ,
Та голод відчував постійно ,
Із часу в час , із миски їжу брав .
Пройшла година , 10 , 20
Голодна курка вже себе не йня
Дивилась як їдок умів лиш з ней знущаться
І їв , і їв із разу в раз гусак .
ЕПІЛОГ
Мораль сей байки отака ,
Що курка з'їла гусака .
