На світі все трапляється... і пісню день співав,
Що не лише світло, а й тінь народжує слова.
Та серце в те не вірило і святкували дні
Ті зустрічі, обласкані словами навесні.
Та чи ж земля крутилась так, що дощ все позмивав
І вітер наполоханий розвіяв ті слова?..
Моментом те згубилося, поділося кудись,
А день мовчить та думає: повчав же Я колись!..
Давно усі журавлики у вирій відбули, -
Слова, на двох корабликах, за ними відпливли.
Той хміль, що серце так заплів, розвіявся, як дим, -
Одне лиш перехрестя днів лишилося святим...
