Цілувала мене під черешнею,
Несміливо, солодко і п`янко,
Тамувала маєту сердешную,
Горда, неприступная панянко.
Вдосвіту співали соловейки,
В джерелі бриніло дзюркотіння,
Я- потомок бідаря і швейки,
Ти ж нашадок графа володіння.
У покорі коси розпускала,
Дарувала соки свого тіла,
І про те, що мене покохала,
Пристрасно і млосно шепотіла.
Червоніли в пахощах черешні,
Росяного, юного ще літа,
Набирали ми їх у пригоршні,
Сонячні нектари соковиті.
Смакували м`якоті-цукринки,
Аж паленіли розпашілі губи,
Я ж тішився від вроди жінки-
Знайденої любої загуби...
