Така необачна моя платонічна любов
Я знов закохався в далекі окраїни неба
Не міряв- на виріст хапнув собі крила
і в них стрімголов
У вирій -до Нього-але ж органічні потреби
Мене як магніти до грунту притягують знов
Коханням засушенні гланди вином запиваю
Запиваю... Лікуюсь потом кон'яком,
І збіркою Блока і чайом із медом
І пледом кусючим,
І таю під поглядом твоїм засмученим,
І мучимо, мучимо ми при свічках свої "Я"-а потом...
Я знову на себе ті крила чужі приміряю...
