У мене свято.Всі його чекають,купують нові сукні,роблять зачіски,кличуть друзів,а я?Прокинулась пізно,не біжу в перукарню,та й сукню одягла зовсім не святкову.Пора.1 вересня!Я вийшла з дому й побрела в місто,веселі школярі з великими радісними очима бігали по вулицях,оповіщаючи всьому місту,що цей день настав,а першокласники тримались на крок від мам,ніби кажучи,мамо,я вже дорослий,я маю йти самостійно.Усі раділи,місто ніби ожило,я пригадала як тато вів мене перший раз до школи,та мені зовсім не стало весело,а навпаки,я ще більше засумувала.Я мала купити квіти для мами,я ніколи цим не переймалась,бо завжди їх вибирав тато,та сьогодні я була відповідальна за їх вибір.
Квітів було море,в його ароматі можна було потонути,мої очі розбігались,я згадала!Жоржини,так саме вони,білі та червоні.Перший раз у житті я купувала квіти мамі,відчуття були такі гострі,отож я швиденько звідти втекла,не минула година,як я цілувала маму й дарувала їй квіти,білі та червоні жоржини,ще мить я мовчала,лише потім,набравши ковток повітря сказала:-Люба моя,матусю,я дякую тобі,що ти народила мене в муках,дала мені життя,пробач,що мало приділяла тобі уваги,що так довго несла тобі ці квіти,твої улюблені,білі та червоні жоржини.В цю мить я відвела погляд на тата,він теж чекав моєї уваги:-Мій любий,татусю,дякую тобі за те,що ти завжди був поряд,я завжди відчувала твоє могутнє плече,та я не можу,чуєш,не можу змиритися що тебе нема поряд,тішить лиш те,що ти з нею,так як ти мріяв усе життя,виявляється мрії збуваються,та вони дорого коштують,дуже дорого.
Вони мовчали,обоє,від цієї страшної тиші у мене гуло в голові,то щоб не розридатись я швідко їх поцілувала і побігла,вже скоро я була вдома,біля самого під'їзду стороння жінка вручила мені листа й не сказавши ні слова щезла,я ледь відкрила двері,руки зовсім не слухались,кинула листа й впала на ліжко,ридаючи,яка я самотня,тверділа собі,а телефон не вмовкав,як же мені зле,і нікого,нікого поряд,сльози!Вони були такі сильні,що мені здалося,що вони хочуть мене задушити,вони забирали у мене сили,мені стало холодно,дуже холодно й страшно.Я потягнула на себе ковдру,та біль не проходив,як я заснула не пам'ятаю,та добре пам'ятаю голос,ніжний-ніжний,теплий-теплий,я ніколи його не чула,та й ніколи уже не забуду.
Доню,донечко,встань,моє дитя,бо я маю тобі щось сказати,пробач мені,що залишила тебе не давши доторкнутись до материнських грудей,де протікають білі ріки любові,пробач,що ти не бачила щасливі очі матері,коли робила перший крок у життя й промовляла перше слово,пробач,що не заплітала тобі коси,та знай,я завжди споглядала на тебе,завжди,і сьогодні,ти така доросла і ці сльози,не плач,благаю,бо через них я теж ридаю,а на небі суворі закони,на небі не можна плакати,бо хмари заховають тебе,а я хочу тебе бачити,чуєш,лист...
В цей час пролунав дзвінок у двері,такий гучний,що вмить щезло все,я встала,відчинила двері,та там нікого не було,дивно,подумала я,поглянула на себе у дзеркало,ОЧІ!вони стали іншими,мені було так добре,так легко,я поглянула на годинник,пів на сьому,Боже ж мій,у мене ж сьогодні день народження,мене чекають друзі,за 20 хвилин я стояла у святковій сукні,з гарною зачіскою і ці очі,немов би хтось запалив там два вогники,здавалось все,та ні,парфум,не може бути,він скінчився,я відкрила шухлядку з надією знайти хоч краплю,лист...Від кого він?Я швиденько розірвала конверт,які слова,не можна такі слова читати наспіх,тим паче що на дворі на мене вже чекали,тому я залишила його вдома.
Привітання були теплими як і зала,столики були вкриті червоним бархатом,який гармонійно відповідав картинам з пишними червоними квітами,це придало романтизму й трішечки любові,також я отримала в подарунок свій улюблений парфум,і щоб відчути його аромат я вийшла на терасу.Небо було вкрите зорями і кожна зіронька мала свою історію,та я не мала їх знати,я відкрила флакон,і...
Відчула,відчула його,це пісня,пісня поета,який віддав душу й серце,щоб я відчула справжню октаву,яка вмить може перенести тебе хоч на край світу,та мені не хотілось на край,мені хотілось додому,я викликала таксі й поїхала,друзі не були здивовані,бо добре знали,що я зникаю так,як з'являюсь.
Вдома на мене чекав він,немов чоловік,що чекає кохану,а вона вже біля нього,та ніяк не наважиться впасти йому в обійми,коли ж вже настане цей час?Не роздягаючись,я пішла до бару,дістала улюблений татів келих,ще парочку нових,згодились і свічки,які готувала на свято й пляшка шампанського,вперше в житті я відчула себе дорослою,ці келихи,повні шампанського,свічки і я,наодинці з листом.
Євгеніє,ми знали,що саме в цей час ти запалиш свічки і наповниш келихи,бо саме в такий час сімнадцятирічні дівчата приходять додому,та ми чекали,терпеливо чекали на тебе.Навесні,літай,як пташка,свої крила розправляй!Влітку мрій і дозрівай!Восени збирай врожай!Взимку нас не забувай і весь час кохай,кохай,й побажання пам'ятай.
Я випила увесь келих,ще довго дивилась на свічки й думала,яке у них коротке життя,лише одна пляшка шампанського і маленькі роздуми.Тієї ночі я не бачила жодних снів,лише спокійний довгий сон.Ранок,який свіжий та тихий,я встала,зібралась в університет,прибрала свічки й келихи,пусті келихи...
Я летіла на крилах весни,бо дозрівала як студент,який хоче зібрати урожай науки та знань і пам'ятала...про них,а зі мною була моя любов,яка відкрила двері в непізнанний світ,він розкрив мені обійми і чекав,і я йшла йому назустріч,роблячи перший крок.
ID:
216514
Рубрика: Проза
дата надходження: 16.10.2010 22:10:25
© дата внесення змiн: 23.02.2011 20:45:13
автор: Ольга Ратинська
Вкажіть причину вашої скарги
|
добрий вечір!
!)
