Друзі, кажуть, в біді пізнаються.
Так, це правда…
Друзі – це люди, за яких б'ються.
Так, це правда…
Дружба – це слово широке.
Може, я права…
Дружба – це щастя високе.
Може, я права…
Друг – це людина прекрасна.
Я добре знаю…
Друг – це ворога ласка.
Я добре знаю…
Віра – це та, що спасає.
Не помиляюсь…
Віра – це та, що вселяє.
Не помиляюсь…
Віра – жива і нова.
Не сумнівайтесь…
Без віри я б не була.
Не сумнівайтесь…
Надія – квітуче імення.
Я запевняю…
Надійтесь і буде спасення.
Я запевняю…
Любов – це не річ.
Я розумію…
Любов важко зберіч.
Я розумію…
Розлуку важко любить.
Я зневажаю…
Розлуку не можна убить.
Я зневажаю…
Розлука – проклята й лиха.
Я зневажаю…
Розлука веде до гріха.
Я зневажаю…
Щастя не можна забуть.
Воно всебічне…
Щастя не можна збагнуть.
Воно всебічне…
Щастям людина живе.
Переконалась…
Щастя – прекрасне й нове.
Переконалась…
Рідні – це люди живі.
Я їх люблю…
Рідні – це ніби святі.
Я їх люблю…
Захоплення – щось то таке.
Я вже незнаю…
Захоплення – вільне й легке.
Я вже незнаю…
Сонце – його не сягнуть.
Я вірю…
Сонце – його не збагнуть.
Я вірю…
Сонце, що нас зігріва.
Я його бачу…
Сонце – зірка велика й нова.
Я його бачу…
Доля – вона здожене.
Я не втікаю…
Долю ніхто не мине.
Я не втікаю…
Кохання - п'янке й чарівне.
Я не зустріла…
Кохання – лілеє й не жде.
Я не зустріла…
Земля – це все, що в нас є.
Не помиляюсь…
Земля існує й живе.
Не помиляюсь…
Серце – плаче й болить.
Я його чую…
Серце – ніколи не спить.
Я його чую…
Мрії – це вічно живі,
Я утверджаю…
Мрії – зірки золоті.
Я утверджаю…
Життя – не просте й не легке.
Я ним крокую…
Життя – не буває м'яке.
Я ним крокую…
Життя для всіх вічне.
Пізнайте його…
Житття – не всебічне.
Розгорніть його…
Людина – створіння Землі.
Так всі пишуть…
Людина – зрозумій її.
Так всі пишуть…
Скільки писати мені?
Щоб ви зрозуміли.
Ми – істоти земні,
Що жити не вмієм!
Вересень 2004рік
