Я злетів би далеко в небо
Щоб торкнутись до зір руками
І сказав би, що ти не треба
І не став би вмиватись сльозами
Я заплив би далеко в море
Щоби ти десь подалі була
І сказав би немає горя
Хіба горе, що ти пішла?
Пр.: Іди геть з мого життя
Бо немає більше вороття
Мушу сам собі брехати
Що не буду більше я кохати
Іди геть...
Я сказав би, але не можу
Я не можу собі брехати
Бо ти не чужа і я не прохожий
Ми народжені, щоб кохати
Пр.: Іди геть з мого життя
Бо немає більше вороття
Мушу сам собі брехати
Що не буду більше я кохати
Іди геть...
Я заплив би, але це море
Нагадало шепіт ночей
Я злетів би, але ці зорі
Мов іскринки твоїх очей
Пр.: Іди геть з мого життя
Бо немає більше вороття
Мушу сам собі брехати
Що не буду більше я кохати
Іди геть...
Сл. Савенко Р.
Муз. Савенко Р., Капітан А.
Я б теж дуже хотіла почути цей вірш саме у формі пісні. З перших слів в голову вривається якась мелодія...З перших слів розумієш, що це не просто вірш. Дуже близький зміст і мені, тому легко читається)
fenom відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну в тебе є можливість почути її навіть в авторському виконанні
навіть в авторському виконанні
, зворушливо, поетично, щиро та боляче... 
