Полковники,сотники і королі,
Депутати, міністри і прокурори,
Чому не даєте покою мені,
І юрби не вщухають прокльони?
Ви мали медалі, відзнаки і шану,
Зарплату підвищенну, пільговий стаж.
Бентежити вас я наново не стану,
"Державні особи" - закон вам як страж.
Чи вірно живем ми, чи несемо добро?
Постійно жаліючись, що безталанні.
Збрехали і тут ми собі, як на зло,
Ховаючи очі щодня в потуранні.
Що маємо ми? Певно те, чого варті,
А що нам хотіти, що нам просить?
Ми їх вибирали серйозно, без жартів,
Самим себе завжди важко ганьбить.
Чи вибачать нам бездієвість нащадки,
Нездарам-невігласам що не вберегли.
Квітучу країну, розікравши без статку,
Гіркою байдужістю приховаши сліди.
