Dora любила прогулюватись надвечір. Саме тоді, як це не банально звучить, повітря було особливо пянке, що можна було втратити голову. Вона йшла по темним вулицям і вирішила зайти на сусідній ринок. Біля входу завмерла і замилувалась- критий ринок світився зсередини, як іграшковий будиночок.. Вхідні ворота, як не дивно, були закриті, довелося стукати. Ворота привідкрились і ...
Світло. Гомін. Яскраві барви взяли її у свій полон. Це було досить несподівано у контрасті з темною і тихою вулицею. Голова затуманилась, вуха злегка заклало, а очі повільно починали звикати до побаченого. Купці порозкладали на лавах свої товари і заманювали покупців до себе. Приязні усмішки заохочували до розглядання товарів. Чого тут тільки не було... І дорогі перські килими, і прекрасний форфор, і заморські трави і аромати. Бери чого душа прагне. А у чоловіка, якого тут усі вважали за головного, була маленька, на вигляд іграшкова, скринька уся розмальована старовинним орнаментом і з ручкою збоку. І коли ти набирав багато товарів, то раптом виявляється, що не маєш чим розплатитися. І тут починаються дивні речі... Продавці пропонують тобі обміняти 5 років життя на перський килим. Дехто погоджується, бо товар цей зачарований і якщо раз узяв його у руки, то більше не випустиш. Люди виходять з ринку постарілі, втративши свою красу, але щастить тим, хто звідти виходить... А буває... Буває, що борг твій завеликий і ти не маєш чим заплатити. Тоді приязні усмішки змінюються на злісний оскал і тобі пропонують єдиний можливий варіант- закласти свою душу. Твоєї думки тут ніхто вже не спитає. Чоловік просто бере свою скриньку, відкриває її і починає крутити ручку. І тоді ти відчуваєш як зникає з тебе все хороше, що колись було, всі спогади і мрії, і ти стаєш пустою оболонкою. І ти не перша жертва цих чорних демонів, у скриньці вже мільйони душ... А ваших там нема?