Завжди чекала я твого дзвiнка!
Я мрiяла завжди тебе почути,
Але серденько ранила тонка
Стрiла,що й не змогла вiдчути!
Можливо ти не чув,i ти не бачив
та бiль ти мiй вiдчув я сподiваюсь,
Ну а провини всi мої пробачив,
Ти знаєш,я в усiх них каюсь!
Але вже пiзно...пiзно...всеодно
Не треба слiв твоїх ласкавих,
Як не боялась я,та всеодно пройшло
Кохання...може участь взяв лукавий!?
Та все ж менi не буде вистачати,
Твоїх очей,що миготiли завжди.
Вiд болю хочеться кричати,
Нiколи нам не вистачало правди!
I ще сильнiше серце все зжимає...
Ця бiль,образа,ця брехня
I просто так життя ламає,
Зухвалiсть,гордiсть та твоя!!!
