Снiг тихо пада на повiки. вiн
poзтає...
не поруч ти... та в мене є
у серцi той вогонь, що не згасає,
та волосинка, що в життi мене
тримає...
i змушуё зiгрiти в жилах кров.
так хочеться тебе побачить знов.
i вiдшукати знову помiж хмар
той промiнь, що пускає твiй
лiхтар
в таке високе й недосяжне
небо...
не можу ждать. до тебе треба...
i зараз знову повторяю:
"МАРИНА, Я ТЕБЕ КОХАЮ!!!"
