Кожного разу приїжджаючи до Карпат, Ольга мріяла здійснити подорож до Говерли і кожного разу її щось зупиняло. От і цього разу все ще вагаючись вона на хвилину зупинилась, замислилась:- Чого насправді я прагну, що хочу довести цим сходженням?Та ї взагалі чи варто воно моїх сподівань?- Потім підвелась і відкинувши всі сумніви спрямувала до гори.
Злий, знахабнілий вітер спіймавши чорну хмару жбурляв її в різні боки. Хмара пручалася, намагалася звільнитися від чіпких обійом, але марно витрачала свої сили. Врешті решт вітер що сили схопив її і жбурнув на гострі голки ялинок. Знесилена, від несамовитого болю хмара заплакала. Спочатку краплі –сльозинки по одинці збігали на гострі ялинкові лапи, спадали до землі, потім затарабанили все частіше ї потекла злива. Все навкруги потемніло, набрало якогось зловісного відтінку. Струмочок з останніх сил,набравшись хмарчиних сльозинок, намагався обійти величезну сіру каменюку, яка розляглася на його шляху ї заважала бігти струмочку далі. Сонечко обійшло гору ї зазирнуло до лісу. Яскраві промінчики торкнулися верхі¬вок гострих ялинок, зачепили чорну хмару. Краплі-сльозинки заграли смарагдом на траві, деревах камінцях. Хмаринка посвітлішала, здавалось що вона несміливо посміхнулася і раптом все засяяло заграло різноманітними барвами. Струмочок задзвенів сріблом,обійняв з двох сторін сіру грізну каменюку ї наспівуючи веселу гомінку пісеньку збігав до низу, піднімаючи всім настрій. Та ї сама ота каменюка відтепер мало походила на грізну та неприступну. Яскраво, аж до болю в очах,сяяла різнобарвна ковдра фіалок, Ользі закортіло скинути с себе взуття ї поринути в той, (здавалось потойбічний) колір розмаїття. Пра¬воруч сором’язливо червоніла брусниця намагаючись смарагдо¬вими листками сховати свої темно-червоні ягідки. Неначе молода жінка вперше в своєму житті на світанку відчувши під серцем поштовх, прокинулась від сну, ї налякана ї водночас здивована,сідає на ліжку ї прислухається, прислухається до цього нового для неї почуття,ще поштовх і вона остаточно переконана. Під серцем зароджується нове життя. Скинувши білизну обертається біля дзеркала,щоб побачити,чи змінилась вона зовні, чи не стала вона менш привабливою,ніж раніше? Ї відчувши здивований погляд чоловіка,закриває насамперед своє материнське серце, вже зараз ревниво охороняючи від любої загрози, це нове життя,яке народжується під серцем.
Ось нарешті довгоочікувана вершина Говерли. Світлі шовковисті хмаринки огортають тіло, легкій вітерець торкається ніг обличчя,пестить долоні. Затамувавши подих, Ольга заплющує очі, вмить перетворившись на синього птаха. Не в змозі більш стримувати свої почуття,синій птах здимає голову до сонця і виконує несамовитий,стрімкий дикий танок життя. Потім розгорнувши крила летить над землею,над своєю Батьківщиною даруючи людям щастя!!!
