В чужих обіймах, засинає листопад,
Твій просторовий вимір - прірва,
Повернення немає, і назад
Обернешся, то голову відірве.
Розчиняючи тихенько двері,
Слова неписані, застигли на папері,
В твій дощ увірвалась спека,
Не дотримуючись правил етикету.
Масштаб моїх розгорнутих освідчень,
На жаль, припадає лиш на січень,
Епілепсія страху у твоїх скронях,
Ти біль ховаєш в своїх долонях…
