В кінці зими у мить ясну,
Веселу і жадану,
Чекали вквітчану весну,
А не подій Майдану.
Не думали втрачати Крим,
Багатий край Донбасу,
Момент, щоб знати: «Є ти ким?»
У вирі злого часу.
Три роки… Одинадцять літ…
Вже й не одне століття…
З вінка зривають пишний цвіт,
Шлють горе і жахіття.
А ми живем з останніх сил,
Не опускаєм руки,
Ще з колискової посил,
За всі страхи і муки.
За тих – хто віддавав життя,
Хто Феніксом з руїни,
За тих - хто ріс у укриттях,
Заради України.
За тих – хто втратив все і всіх,
Та не запал і совість,
Аби за кривду, біль і гріх -
Діждати мир натомість.
22.02.2025 (Інна Рубан-Оленіч)
