Господи, що мені зробити,
Щоб оцю печаль убити?
Я неначе перед прірвою.
Тільки би це пережити.
З усіх сторін летять слова,
Слова, неначе вогонь,
Який запалює мою душу
І перетворює її на попіл.
Я живу, неначе в злому сні,
Де хмари здатні ранити,
А вітер може вбити
І залишити лиш
Червоні краплі з мого серця.
Жахливо, коли всі
Проти твоїх почуттів,
А серце розривається від муки,
Сльози обпікають обличчя,
А голос - тільки плач.
Забути все і жити просто так?
Знати, що краще вже не буде?
Робити те, що кажуть голоси?
Придумати щось варто?
Господи, допоможи мені!
Бо муки і страждання
З'їдають мене швидко,
Бо в серці і сум, і зітхання,
І страх, і жах, і безлад в душі,
А виходу немає,
Всі двері закриті...як очі мої...
)
