А я сиджу
тихенько і безпечно,
А поряд кіт,
як лис Микита, спить.
Все підчищаю те,
що недоречно
впритул за мною
все життя біжить.
А щастя тут,
в чеканні притомилось…
"Чи скоро там?" – питає.
Підожди,
Останній штрих…
Куди ж воно поділось?
Трикляте щастя!
Згублені роки!