В березневу ніч глуху,
З комина плететься дим -
У заобрійнім цеху
Покривалом став густим.
Ходить місяць без страху,
Як заклятий паладин,
У небесному льоху
Сьорбає зірковий джин.
Хтось задумав наверху,
Без відомих нам причин,
Щоб не збитися з шляху,
В нього напрямок один.
Диском котиться живіт,
За землею навздогін,
То навшпиньках, наче кіт,
То з-за хмар, як Аладдін,
Появляється умить -
Жевріє у серці ґніт,
Лунко тишею кричить -
Дробиться пітьми графіт.
Поспішає...Часоплин
Наздогнати не дає,
В розсипах очей-перлин,
Звісно - магія тут є!
P.S. Світлина автора 11.03.25
І правда...
