Небесна синь весняного розмаю
пливе над нами-землю озоряє.
Наповнена теплом весняної краси,
цвітінням запашним і голосом дзвінким.
Несе за небокрай і світло і добро,
і льється на усі усюди
зігріта сонячним теплом,
блакитна повінь весняного дощу.
І світеться земля красою незбагненной,
наповнюючи душі і серця теплом і радістю
й одвічним прагненням-іти крізь забудтя-
крізь забудтя зимової негоди
до теплої прикрасної весни!
