«Моя помилка - Тимошенко»-
Сказав з екрану президент.
Де ж Ви були, що Ви зробили
Щоб виправити інцидент?!
Чи ж личить голові держави,
Не кажучи вже про мужчин,
В своїй поразці , як дитина,
Шукати в комусь суть причин.
Ще Він сказав цілком серйозно
Що буде соромно нам всім
За вибори у цьому році
Й наступника передусім.
Скажу від себе особисто –
Не можу твердити за Всіх –
Але самі свою програму
Перетворили Ви на сміх.
То ж, перш ніж в голос ображатись,
Соромити усіх підряд
На себе варта подивитись
Й свої діла, що стали в ряд.
Чи щось вдалося завершити
З обіцяного до кінця?!
Терпіння людське не безмежне…
Вам лицемірство ж до лиця.
Руки спочатку опоненту
Подати не хотіли Ви.
Та потім, навіть, обнімали,
Забувши принципи свої.
Справі Гонгадзе ніби щиро
Хотіли Ви покласти край.
Натомість просто поспішили
На дачу у Карпатський рай .
Бандитам тюрми обіцяли.
Та, мабуть, тюрем тих нема.
І радикальних змін в країні
Очікували ми дарма.
Бандити – їздять в «лімузинах»,
В шикарних ресторанах п’ють,
Людей посеред дня вбивають,
Безкарно глумляться й крадуть.
Верховна Рада – не працює.
Скажіть чия в цьому вина?
То хтось трибуну заблокує,
То форуму у них нема.
Всі депутатські привілеї
Ви мали зменшити давно.
Та пальцем й не поворухнули,
Щоб припинити це кіно.
А Ваші заклики останні…
Ви ж просто зрадили Майдан!
І всім демократичним силам
завдали в спину кілька ран.
Самі Ви рейтинг опустили
Та знищили авторитет.
І, мабуть, пізно намагатись
Свій зберегти пріоритет.
То ж не народу буде стидно,
А сором мав би гризти Вас.
Бо Ви слова лиш розкидали
Зганьбивши цим довіру й час.
За Ваш обман і бездіяльність,
Що проявили Ви не раз,
Давно мені вже дуже стидно,
За те що вірила у Вас.
