Девять грамів свинцю розпяли всі надії.
Через дику причину поопадали всі мрії.
Тепер вільний, як вітер, блукаєш у сні,
хочеш їй щось сказати та вуста все німі.
Ти обрав собі долю бути привидом сну
і кохати її, і пекати її, її лиш одну.
Тепер, проклятий долею, нишком ідеш
і благаєш у Бога, коли ж ти помреш.
Та прокляття сильніше від смерті і сну,
покохавши дівчину навіки одну,
ти приречений вічно терпіти цей біль,
бо не зникне кохання, як з моря вся сіль.
Почуття ці сильніші ніж час у віки,
згине тіло, нетлінні одні лиш думки.
Почуття, що не вбити плітками омани,
будуть вічно жевріти в серцях двох коханих.
