Дыхание в сумерках мягко,
леденцом мятным,
завернуло в сновидения в городе,
где сомнамбулы от любви, мы с тобою
целовались потеряв голову под костёлом
иль под кирхой, в тени старой груши,
наши губы, как девчонки на коньках,
скользили, смеясь; язык языков
тихо журчал, пел о танце желания...
глубже раскрывались мы, опьянев влет,
ближе, теснее в объятьях,
Нежнее дыхания наших губ...
Леденцом мятным, моя львовяночка,
в сумерках памяти тает, исчезает
вечер поцелуев под старой
грушей возле костёла,
когда желание не стеснялось
посторонних глаз...
Олена Коро
Вечір у Львові
Подих у сутінках м'яко,
льодяником м'ятним,
загорнув у сновидіння в місті,
де сновиди від кохання, ми з тобою,
цілувалися необачно під костьолом
чи під кірхою, у тіні старої груші
наші губи, як дівчатка на ковзанках,
ковзалися, сміючись; мова язиків
тихо бриніла, виспівуючи танок бажання...
глибше розкривалися ми, сп'янівши навзліт,
ближче, тісніше в обіймах,
ніжніше подих наших вуст...
Льодяником м'ятним, моя львів"янко,
у сутінках пам'яті тане, щезає
вечір цілунків під старою
грушею коло костьолу,
коли жага не соромилась
сторонніх очей...
