Стомлені валізами й безконечними подорожами
в різні кінці пекла
ковтаємо сухі вина,
запиваючи їх величезними пепсі
у нас нема смаку,
ми не поети,
ані письменники,
ані менеджери середньої ланки
ані працівники комунальних служб
ані стрип-танцівники дорогих барів
ані сантехніки з червоними дипломами
ані прекрасні коханці багатих леді
з товстими подвійними підборіддями
ні священики з фазендами й
чорношкірими рабами
ані вояки, що воюють за честь і правду,
а також державу
ані політологи в червоних спорт-карах
ані герої з коміксів
ані діти великого і милого Газданова
ані совдепіські піонери з потрощеними
кінцівками й паралічем головного мозку
ми це ми
ми невдахи,
що мандрують пеклом
у пошуках правди
і старого видуманого диявола.
ми це думки у ваших головах,
невдалі думки,
думки про самовбивства,
вбивства коханих жінок
і підкованих кілерів.
ми це повітря у вашій шкірі
ми гейзери у ваших душах
й домівках
ми холод у ваших батареях
ми посланці зими
й відкриті до протягнутої тиші
ми це вода із ваших поламаних кранів
ми проститутки, з якими ви просираєте
останні гроші
ми космонавти,
які нічого не досягли
так і залишившись дітьми у вашій уяві,
ми це останні з останніх старих естетів
цього століття
ми ті хто пройшли крізь цілу епоху
дурних вірувань і непотрібних слів
тож залиште нам свої парасолі
і ключі від порожніх квартир,
на випадок,
якщо ми про все забудемо і
станемо кимось із вас.
