Десь там, за обрієм, далеко Батьківщина,
Де стелеться долиною туман.
Де над струмком зажурена калина,
Де стихне біль моїх душевних ран.
Нам довелося з тобою розлучитись,
Давним-давно, багато літ тому.
В життя пішов, щоб кращому учитись,
Тебе, на жаль, залишивши саму.
Україно моя,
Україно нескорена ненько,
Не забути ніяк
Незгладимих юнацьких років.
Ти для мене завжди,
Ніби матінка мила, рідненька,
Мене вабить туди,
На могили братів і батьків.
Життя проходить, тепер я розумію
Які місця та труднощі пройшов.
Незайману розшукував я мрію,
Але на жаль, такої не знайшов.
Заниє серце, біль розриває душу,
В осіннім небі зник журавлиний клин.
На чужині залишитися мушу,
За гріх тяжкий, отих моїх провин.
Україно моя,
Україно нескорена ненько,
Я з тобою душею,
Сумую багацько років.
Ти для мене завжди,
Ніби матінка мила, рідненька,
Мене тягне туди,
На могили братів та батьків.
СІКалін
