Мамо, чуєш, боляче чомусь,
Обійми мене ніби в дитинстві,
Я крізь сльози тихо посміхнусь,
Страшно так з бідою наодинці…
Мамо, знаю, сильною була,
Завтра теж я не скорюся лиху.
Я ж завжди терпіла, я ж могла,
Лиш сьогодні я поплачу тихо…
Мамо, згадую себе малу -
Вперто ні на крок не відступала,
А сьогодні ніби на краю,
Та тримаюсь, я ще ж не упала...
Мамо, ти пробач мені, пробач,
Що так легко руки опустила…
В відповідь почую : "Ти поплач…
Потім ще віднайдеш в собі сили…"
Класно.
Трохи якби попрацювати над ним. (немов в)- декламувати важко. оте в в в в...
наодинці - разом, ніби ж, пишеться...
а сьогодні ніби на краю - якось шансонно, може чим замінити?
Людмила Мартиненко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
.... Дякую 
