сидiть, дивитись на годинник —
нестерпна мука... Замело.
та далi йти повинен зараз,
пора забути, що було...
але вiд мене ти далеко
i це не в силах я змiнить.
а я люблю, немов в останнё.
я вже не в силах розлюбить.
коли холодним було серце,
й ти незнайомкою була —
мотала стрiлка кола швидше
i час скорiш тодi минав...
а от би зараз полетiти,
втекти, зiрватись наче птах,
розправить крила й помiж вiти
майнуть. Кайдани розiрвать
побуть з тобою хоч хвилинку,
щоб знову погляд твiй спiймать
чи ще раз просто пригорнутись...
я мiг би вiчно так стоять,
аби лиш ти стояла поруч...
я хочу запах твiй вдихать.
без тебе жити вже не зможу.
твiй силует в моïх очах,
любов крильми трiпоче в серцi
i смак твiй нiжний на устах...
(М.Опанасенко)