О алкоголь, ти Бахуса нащадок.
Я ж, спостеріг, всі "радощі життя"
Ти не в одного одібрав весь спадок,
у тебе "сильна" й "владна" є рука.
О алкоголь, ти душу розкриваєш
у немічного, хама і митця,
до тебе, пройдисвІта, я звертаюсь,
щоб оголити сумніви буття.
О алкоголь, під музику небесну
полуду ти зриваєш із очей,
всі мрії та слова облесні
ти б'єш свавільно каменем й мечем.
Ти бачиш, як комусь то ж гірко
і завдаєш удар в плече,
а пісня гине п'яно й стрімко
у безталанності ночей...
О алкоголь, ти хитрий ненадійник
всіх здОгадок, бажань та перемін,
хто зрячий - вже тобі не спільник
у прагненні травневих мрій.
Не дасть спокусі, як би не старався,
ЗатуманИти болісні думки,
Ти тверезиш його, о ниций благодійник,
як весело тобі, то сумно все мені.
О алкоголь, ти ніжний божевільник,
ще й присмакУєш душеньку чужу
Із слабкодухих - ти поробиш сильних
а із відважних - робиш сміхоту.
Ти можеш все! Забрати і віддати,
скупати в трійлі, у вині хмільнім...
Ох-Ох... які ж нестерпні втрати,
ховаєш на самому дні.
Бог вакханалій, мордобоїв,
ти підступом береш граніт,
Тобі одному "оду" я співаю,
Щоб в морі горя не втопились всі.
