Ти такий недосяжний, як зорі на синьому небі
І такий неможливий, що марно про тебе і мріяти.
Наше щастя зійшло з півдороги від мене до тебе...
Що робити тепер? Що з коханням своїм маю вдіяти?
Наче тінь прошмигну непомітно по закутках долі.
Мої легкі сліди хай будуть відтепер талісманами.
Так спізнившись на мить враз змінилось життя мимоволі:
Ні сьогодні, ні потім не будем з тобою коханими.
Вже мабуть не живу, а лиш наздоганяю події,
День за днем крізь туман наше щастя в ілюзіях міряю.
Ти, такий нездійсненний і навіть без краплі надії,
Між моїх сірих днів залишаєшся світлою мрією.
