Де б я на світі не була,
В моїм ти серці завжди, Україно.
І москаля, і ляха, і жида
Завжди встрічаєш ти гостинно.
Вони не цінять цього, не шанують,
Прекрасну нашу мову вони плюндрують.
І серце розривається од болю,
Що зазіхають вони на твою волю.
А ти їм двері щиро відчиняєш,
Усі образи й кривди ти прощаєш.
Вони сміються з твоїх патріотів,
Котрі змогли твою волю вибороти.
Твою історію колись сто раз переписали:
Придумував кожен на свій лад,
А ми за тебе на плитах ночували
Ми так хотіли не допустити більше зрад.
І скільки літ ми без церкви жили.
Храми закривали,ікони палили.
Віру нашу нам забороняли,
Щоб ми Бога в серці не мали.
І ось звершилось,ухвалили
Піднесли вгору синьо-жовті прапори
Збулося те,у що ми вірили
За що предки наші полягли!
Та незалежна тепер ти:
Все ж змогли ми культуру пронести
І не згубить в чужім краю,
А відродить Вкраїночку свою.
Часу минуло не мало, й не багато
Двадцять два роки сьогодні тобі.
Для кожного українця велике це свято,
Ми омріяну волю здобули в боротьбі!
