Так...нічогенька, згодьтесь, перспектива:
Під старість стати черствим сухарем,
Підморгувать дівчаткам оком хтивим,
Султан мов, що утримує гарем,
А далі, рідну випаливши "Приму",
Або міцний російський "Біломор",
Обпльовувати в риму і без рими
Сусідів, перехожих, держкермо.
Задишка, ревматизм і серце крехче, -
Воно і ясно: скоро буть "добру",
То щастя невеличке-бо старече:
Всміхнусь у очі, в пазуху - на..ру.
Так-так, премудра забавка, на диво, -
Тихенько смакувать чужу біду,
"Як сам не в змозі стати я щасливим -
В чужому горі щастя віднайду."
У кайф комусь відчуть солодку зверхність,
Бо нижче опинився чоловік.
Де чуйність? - Мертва плава на поверхні,
Топи́ть її у пиві дядько звик.
Стоп...А до чого слово тут "щасливий"?
На противагу жменці теорем,
Про іншу палко мрію перспективу:
З добром злетіть увись, немов орел.
