Я один на цій дорозі,
Життям вона називається,
Ніхто пояснити невзмозі,
Що тут відбувається...
В голові лиш запитання,
І жодної підказки,
Йду наосліп, навмання,
Хоч повсюду пастки...
Ніч наче рідна сестра.
Знає мої таємниці,
Всі дні шукаю тепла.
А воно тільки сниться...
Шумить розгнівана стихія,
Її подолати мушу,
Не знаю чия це - затія,
Створити беззахисну душу ?
Поряд інші пілігрими,
Чомусь такий гамір,
Добре, Бог з ними,
У кожного свій намір...
Мені б тільки не здатись,
Не опустити руки,
За обрій кудись податись,
До мрії напоруки...
Заклопотано довкола дивлюся,
А може є десь моя зірка ?
Про себе тихо помолюся,
І вже не буде гірко...
