Ця війна наче мир.
Лиш коли зустрічаються люди –
Крові вогненний вир!
Кожен «миром» помазаний буде.
Безліч мали імен –
Для царя, короля і для Бога.
Та куди ми ідем,
Не проторена все ще дорога.
Тільки шабля міцна,
Тільки постріл пищалей удалий
Відженуть племена,
Що плетуться по сліду за нами.
Хто тріщить як змія,
Як ведмідь хто реве – не всі вдома.
Мова-пісня моя
Дикунам цим нажаль не знайома.
Тільки млою сторічь
Диха тундра в сріблястім безмежжі –
Посполита п’є Річ
Жар бенкетів у пишній одежі!
Причаївся хижак:
Видивляється пильність забуту.
Знак подав нам козак:
«Не вдихайте болотну отруту!»
Україна й Кубань
Відболіли вже марою ночі.
І не час коливань,
Як виблискують помстою очі.
Тільки груди пече
Домовини гетьманської цвяхом!
Підстав, друже, плече,
Ми пов’язані воїнським шляхом.
Так казав отаман:
«Платить цар і ми маємо волю!»
Наша правда – обман:
«Кожен сам обира свою долю?»
19 лютого 2025 р.
Козаки, керуючись власним степовим поняттям про лицарську честь, неодноразово винаймалися на військову службу польському королю, московському царю, австрійському цісарю чи то кримському хану. Час від часу їх послуг потребували й правителі більш далеких країв. Природньо, що такі найманці до реєстрів ворогуючих держав потрапляли під різними іменами. Інколи на зміні імені наполягала сторона, яка складала реєстр, інколи це було бажанням самого козака, який не хотів, щоб його участь у певній кампанії можна було підтвердити письмовими доказами.
У час великих географічних відкриттів (1492 рік став початком відкриття загалу Америк, 1769-1770 – Нової Зеландії, Австралії) у жорстокому завоюванні Сибіру на користь московського царя брали участь і козаки з Запоріжжя, Дону, Кубані. Традиційно його початком прийнято вважати наступ під проводом отамана донських козаків Єрмака Тимофійовича на Сибірське ханство 1580 року. Пробитись крізь непрохідні хащі чи виснажливі пустки, відкрити нові природні ресурси, закласти зимівники, прокласти торгівельні шляхи, навернути в московське підданство не знайомих із православ’ям «дикунів», змусити їх «миром» платити податки чи розбити їх опір, розпорошити залишки бунтівників по острогам – звична робота для царських експедицій, які тривали з перемінним успіхом аж до початку XX століття.
Зокрема сибірськими походами прославився і колишній сотник кодацької сотні Війська Запорізького (так званого Низового) Семен Мотора, який після поразки антипольського повстання гетьмана запорізьких нереєстрових козаків Якова Острянина 1638 року вимушений був перейти на бік Москви. Запорожець дослужився до приказчика Колими та Анадиря, разом із кодацькими земляками брав участь у «підкоренні» ходинців та анаулів. У черговому поході на останніх він і загинув 1652 року.
Близько 150 років тривало протистояння москвинів із чукчами, які не бажали платити козакам (таку назву північні народи закріпили за всіма московськими прибульцями) данину й щиро не розуміли причин войовничості московських людей. Після значної кількості завданих чукчами чутливих поразок Москва на тривалий час вимушена була перейти у відносинах із ними до так званої м’якої сили, заборонивши своїм підданим будь-яким чином тривожити спокій цих войовничих аборигенів. На утримуваних московськими людьми територіях влаштовувалися великі ярмарки, на які радо зазивали чукотських мисливців із добутою ними цінною пушниною та іншими товарами. Торгівельні відносини поліпшили загальний клімат і призвели до деякого зближення культур, що згодом значно спростило поглинення Москвою і цього колись самостійного народу.
Схема
Ця вій-НА на-че МИР.
!01 !01
Лиш ко-ЛИ зу-стрі-ЧА-ють-ся ЛЮ-ди –
!01 001 001(0)
КРО-ві ВОГ-нен-ний ВИР!
!01 001
Ко-жен «МИ-ром» по-МА-за-ний БУ-де.
!01 001 001(0)
Без-ліч МА-ли і-МЕН –
!01 001
Для ца-РЯ, ко-ро-ЛЯ і для БО-га.
!01 001 !!1(0)
Та ку-ДИ ми і-ДЕМ,
!01 !01
Не про-ТО-ре-на ВСЕ ще до-РО-га.
!01 001 !01(0)
Тіль-ки ША-бля міц-НА,
!01 001
Тіль-ки ПО-стріл пи-ЩА-лей у-ДА-лий
!01 001 001(0)
Від-же-НУТЬ пле-ме-НА,
001 001
Що пле-ТУТЬ-ся по СЛІ-ду за НА-ми
!01 001 0!1(0)
ХТО трі-ЩИТЬ як змі-Я,
!01 !01
Як вед-МІДЬ хто ре-Ве – не всі ВДО-ма.
!01 !01 !01(0)
МО-ва-ПІС-ня мо-Я
!01 001
Ди-ку-НАМ цим на-жаль не зна-ЙО-ма.
001 !01 !01(0)
Тіль-ки МЛО-ю сто-РІЧЬ
!01 001
Ди-ха ТУН-дра в сріб-ЛЯС-тім без-МЕЖ-жі –
!01 0!1 001(0)
Пос-по-ЛИ-та п’є РІЧ
001 0!1
ЖАР бен-КЕ-тів у ПИШ-ній о-ДЕ-жі!
!01 0!1 001(0)
При-ча-ЇВ-ся хи-ЖАК:
001 001
Ви-див-ЛЯ-єть-ся ПИЛЬ-ність за-БУ-ту.
001 001 001(0)
ЗНАК по-ДАВ нам ко-ЗАК:
!01 !01
«Не вди-ХАЙ-те бо-ЛОТ-ну от-РУ-ту!»
!01 001 001(0)
У-кра-Ї-на й Ку-БАНЬ
001 001
Від-бо-ЛІ-ли вже МА-ро-ю НО-чі.
001 0!1 001(0)
І не ЧАС ко-ли-ВАНЬ,
!!1 001
Як ви-БЛИС-ку-ють ПОМ-сто-ю О-чі.
!01 001 001(0)
Тіль-ки ГРУ-ди пе-ЧЕ
!01 001
До-мо-ВИ-ни геть-МАН-сько-ї ЦВЯ-хом!
001 001 001(0)
Під-став, ДРУ-же, пле-ЧЕ,
0!1 001
МИ по-В’Я-за-ні ВО-їн-ським ШЛЯ-хом.
!01 001 001(0)
Так ка-ЗАВ о-та-МАН:
!01 001
«Пла-тить ЦАР і ми МА-є-мо ВО-лю».
!01 !!1 001(0)
На-ша ПРАВ-да – об-МАН:
!01 001
«Ко-жен САМ о-би-РА сво-ю ДО-лю?»
!01 001 0!1(0)
Силабо-тонічна система:
перехресне римування аБаБ, де рими
«а» – 2-стопний анапест 001 з чоловічими закінченнями (клаузулами),
«Б» – 3-стопний анапест 001 із жіночими (нарощеними) закінченнями (клаузулами) 001(0).
ID:
1033815
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Історичний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Історична лірика
дата надходження: 22.02.2025 08:42:04
© дата внесення змiн: 22.02.2025 08:42:04
автор: Andrew Pushcha
Вкажіть причину вашої скарги
|
