А я ніколи й не думала,що колись бракуватиме слів.
Щоб виразити почуття потік, емоцій нездоланну зливу.
Невже це з поетом буває? Ти б подумать про це не смів.
Та виявляється таке трапляється, ось чекаєш нового приливу,
А всі слова кудись діваються. Хоч ти пишеш,сидиш. стараєшся
І так дивно бо наче є в голові якийсь стимул чи то мета,
Є історія певна з життя,яку розказать намагаєшся і страхаєшся,
І жахаєшся, мнеш чи рвеш чистий лист в руках..
Далі знов до тортур вертаючись, намагаєшся щось сказать,
Але знову ж таки зупиняєшся, просто в тебе вже слів нема...
