Женуть нас як биків на скотобійню,
Й не знаєм ми самі куди йдемо
Бо як прийдемо – буде тоді пізно
На шиї вже затягнуте ярмо.
Нам кажуть: «Люди, буде краще жити!»
Як у «європу» прийдемо всі ми
Та як, скажіте люди, далі жити,
Й відповідати як перед дітьми?
Яких ми віддаємо у кайдани,
Такі легкі, й нечутнії вони
Їх дуже важко буде розірвати
Коли не знаєш де, й які вони.
Скажіть собі, навіщо ми «європі»,
Що в нас лишилось – хіба що Земля,
Залишать нас хіба мільйонів десять,
Щоб оброблять було кому поля…
Які не наші будуть – ні не Українські
Арабські, чи китайські – звідтіля
Прийдуть інвестори – ніяк не Українські
НЕ СТАНЕ ЇХНЬОЮ СВЯТА НАША ЗЕМЛЯ!
Ми здавна її кров’ю захищали
У кожній краплі і батьки й діди
Які самі на ній хазяйнували,
І сіяли й збирали колоски.
Не продавайте Землю! Ні не треба!
Бо той, хто свою ЗЕМЛЮ продає,
Не знайде прощення ні на землі, ні в небі,
Загубить долю й щастя він своє!