Сидимо тепер ми вдома,
Бо скувала нас утома,
Бiль в колiнах i у спинi
Та тремтячi руки синi.
Нам цiпок тепер пiдмога,
Щоб скорилася дорога
В туалет i до дивана
Та, щоб вмитися, до крана.
Не згадати нам минуле,
Де бували i що чули,
Старiсть пам`ять в нас забрала
Та на слух i зiр скарала.
Правду сказано, що старiсть
Не приносить людям радiсть,
А лише велике горе,
Що колись усiх поборе.
Добре якщо є нащадки,
Що пiдтримають порядки,
Доглядають за старими
Наче за дiтьми малими.
Не дай, Боже, нам дожити,
Щоб себе не обслужити,
Не дай здохнуть як скотинi,
Дай померти як людинi.
16.07.2000
Не дай Бог! Бажаю усім бути здоровими та багатими. 
