Це місто не моє,
Воно чуже для мене.
Не прийма мене тепер
І не прийме ніколи.
Та тільки спогади про
Вас мене рятують.
Щодня я згадую: як ми гуляли,
Сиділи у нас на лавочці в дворі,
Як ми сміялися, дурачились
і жартували.
Але коли я згадую про вас,
То на обличчі сльози
Й усмішка водночас.
Без вас я так сумую і боюсь,
Так важко, сил не вистачає,
Але у серці і думках,
Ви завжди зі мною.
Ви моя слабкість,
Але у той же час ви
Моя сила і підтримка.