Дійові особи.
1. Відвідувач № 1.
2.Відвідувач № 2.
3.Енергійний офіціант.
4.Пильний кухар.
5.Молода спортсменка (заміжня).
6.Дівчина, що не любить спорту (незаміжня).
Автор.
В кафе заходять двоє
Обідньої пори,
З всією суєтою
Прощаються вони.
За столик швидко сіли,
Бо їсти хочуть-страх,
Так сильно зголодніли,
Аж темно у очах.
Відвідувач 1.
Офіціант, що в вас на перше?
Про друге вже мовчу.
Щось дуже мені захотілось
З сметаною борщу.
Відвідувач 2.
Офіціант, сюди, будьласка,
Бо як крізь землю зник,
Чи є у вас (це була б казка)
Ще до борщу часник?
Автор.
Терпіння один з них не має,
А інший чує у цю мить,
Як той офіціант когось гукає,
Напевно, що до кухаря кричить.
Офіціант.
Ти глянь, вже м' ясо пригоріло,
Знімай його з вогню,
А я подивлюсь, де поділось
На цей обід меню.
Один борщу вже дуже хоче
З тих, що сидять в кутку,
А інший голову морочить,
Бажає часнику!
Автор.
Офіціант вже весь у милі,
В столах паперів тьма,
Шукав меню, нема вже сили,
Ніде його нема.
Під ніс собі щось каже кухар,
Немилий йому світ,
Так працював, аж мокрі вуха
І з лоба ллється піт.
Кухар.
Балакать часу я не маю,
Бо пироги печу,
На всіх тут ледве вистачає
З сметаною борщу.
Скажи їм, що через хвилину,
А поки чаю дай,
Бо тільки чищу картоплину,
І з м' ясом зачекай.
Автор.
Офіціант блідий, як стінка,
Не знає, що робить,
В одного з хлопців вже печінка
Від голоду болить.
Попили вони трохи чаю,
Без цукру-то ще півбіди,
Аж п'ять хвилин офіціант шукає
До чаю ще заварки і води.
Офіціант.
Шановні друзі, все в порядку,
Зробив я все, що міг,
Борщ на вогні, часник на грядці,
В духовці вже пиріг.
На друге є картопля й шинка,
Ви трохи потерпіть,
Чекать лишилось лиш хвилинку,
Ще ж треба підігріть.
Автор.
Так радісно офіціант розповідає,
А за вікном минає день,
Від слів його цих хлопці відчувають,
Як в них розпочинається мігрень.
Офіціант повільно йде на кухню,
Вони усе в неспокої сидять,
Не чути зовсім щось там руху,
Каструлі лиш там на плиті киплять.
Відвідувач 1.
Байдуже, мені їсти так охота,
Зайшли сюди ми на свою біду,
Напевно, що сьогодні на роботу
Після обіду я вже не піду.
Ти, друже, вже роби, що хочеш,
Та будь-яку я суму заплачу,
Якщо принесуть навіть серед ночі
Тарілочку червоного борщу.
Відвідувач 2.
Я згоден, друже, із тобою,
Тоді лиш будемо щасливі ми,
Коли будуть із їжею смачною
Стояти перед нами тарілки.
Із всіх життєвих необхідних істин
Одна лиш зараз в моїй голові не спить:
Живемо ми для того, аби їсти,
Їмо ми лиш для того, аби жить.
Відвідувач 1.
Щось, друже, вже надворі сутеніє,
І люди деякі з роботи швидко йдуть,
Та в серці в мене жевріє надія,
Що ще сьогодні нам поїсти принесуть.
Відвідувач 2.
Я теж надії цеї не втрачаю,
Що ще сьогодні гарно поїмо,
Бо щось не ситий я від чаю
І довго дуже ми борщу ждемо.
Автор.
А той офіціант без шуму й крику
Як сік із яблук з кухля швидко пив,
Каструлю на плиті з борщем велику
Він ліктем неуважно зачепив.
Так вчасно кухар підхопив каструлю,
Коли вона летіла із плити,
Ті хлопці, мабуть, їли б з маком дулю,
І довелося б їм голодними піти.
Та довгожданий борщ виносять,
Я про сметану вже мовчу,
Вже хлопці часнику не просять,
Лиш би наїстися борщу.
Так вправно їсть цих хлопців спілка,
Роти у них не сплять,
Лиш ложки по обох тарілках
Невтомно торохтять.
Відвідувач 2.
Ох друже, їсти борщ-це насолода,
Цінити цей момент ти завжди вмій,
Часу його чекать було не шкода,
Не було в мене більш ніяких мрій.
Відвідувач 1.
Той кухар працював на славу,
І борщик цей оригінальний має смак,
Якби лише якусь сюди приправу,
Й на всякий випадок додати ще буряк.
Відвідувач 2.
Якби ще кинути сюди капусти,
І можна кілька картоплин,
Бо овочів щось тут не густо...
Автор.
Ще не пройшло й пяти хвилин,
Як дві дівчини в бар заходять,
На столик все кладуть,
Очима навкруги лиш водять,
Та ще й офіціанта швидко звуть.
Спортсменка.
Як після фітнесу приємно
Зайти й попити з яблук сік,
Сидітиму недовго, бо вже темно,
Ще й вдома зачекався чоловік.
Дівчина, що не любить спорт
А в мене зразу починаються проблеми,
І радість в мене в серденьку не та,
Коли не з їм я тістечко із кремом,
До нього ще й фруктового торта.
Спортсменка.
Ох моя подруго, ти кажеш дивні речі,
Мене не тішить ні бенкет, ні бал,
Коли не сходжу позайматися під вечір
Й попіднімати штангу у спортзал.
Автор.
Офіціант летів, немов на крилах,
Чомусь у нього трохи тіпалась рука,
Була невичерпна якась у нього сила,
Аж замастив від хвилювання фартука.
Офіціант
Чого бажаєте, шановні пані?
Я вдячний вам, що ви заглянули сюди,
Хоч ви лиш в барі, а не в ресторані,
Обслужимо по першому розряду вас завжди.
Меню, щоправда, я ніде знайти не можу,
Поняття я не маю, де, ніхто ж не брав,
Та без питань вам швидко допоможу
У виборі всіх найсмачніших страв.
Спортсменка.
Офіціант, будьласка, соку,
Чи соків вибір є у вас?
Офіціант.
О так, їх вибір в нас широкий,
Є персик, ананас.
Вже є в нас навіть сік із манго,
Не будь я батька син!
Спортсменка.
Та не кляніться, я вам вірю,
Чи є в вас апельсин?
Дівчина, що не любить спорт.
А мені тістечко з мигдалем,
Бо я не дуже сильно люблю спорт,
Пізніше принесіть, аби не було мало,
До чаю з цукром ще фруктовий торт.
Автор.
Офіціант, жіночим поглядом зігрітий,
Ледь не розбив собі об двері в кухню ніс,
Та переплутав він усе на світі,
І зовсім інше цим дівчатам він приніс.
Задумався офіціант наш трішки,
І в голові його витала думка щось не та,
Коли він сік приніс солодкоїжці,
Перед спортсменкою поклав на стіл торта.
Дівчина, що не любить спорт.
О Боже! Що це? Це ж для мене мало,
Лиш сік мені принесли, дуже жаль.
Всю ніч до того неспокійно спала,
Коли перед очима бачила мигдаль.
Спортсменка.
Офіціанте, в чому справа,
Ви ж дуже добре бачите, я полюбляю спорт,
Я їм лиш овочі, п' ю соки, трави,
Баланс порушить в організмі торт.
Автор.
Так довго ці дівчата ображались,
А хлопці ті кмітливі вже не сплять,
Лише ці хлопці швидко здогадались
Підноси їм місцями помінять.
Спортсменка (відвідувачу № 1).
Ой хлопче, я вам дякую безмежно,
Запрошую я вас зі мною пити сік,
Та пити його будемо ми обережно,
Бо вдома мене зачекався чоловік.
Дівчина, що не любить спорт (відвідувачу № 2))
Мабуть, я вас без тями покохала
Бо я не дуже сильно люблю спорт,
Як ви підноса з соком поміняли
На тістечко і на фруктовий торт.
Відвідувач 2.
Мабуть, що я зробив це недаремно,
За вас, дівчино, залюбки я заплачу,
Допомогти мені вам так приємно,
Та, мабуть, зараз просто помовчу.
Автор.
Виходить кухар, наче сонний,
І злісно витирає з лоба піт,
Обличчя в нього аж червоне,
У склянку з чаєм він кидає лід.
Кухар.
Працюю я від рання до смеркання,
Всім наварити їсти-це моя мета,
А в них тут розгорається кохання,
Коли їдять фруктового торта.
Офіціант.
Весілля тут справляти доведеться,
Бо як принесу я ще цій спортсменці сік,
То шлюб її із крахом розпадеться,
З цим хлопцем її лишить чоловік.
Автор.
Та шлюб спортсменки не розпався,
Вже соку не пила,
Із нею перший хлопець попрощався,
Коли вона додому йшла.
А другий хлопець про ту іншу
Вже бачить третій сон,
До того ж він, скажу вам більше,
Взяв в неї телефон.
З кафе пішли всі дуже ситі,
Таку скажу вам річ,
І спали хлопці, як убиті
Напевно, цілу ніч.
Як новий завтра день настане,
Прийдуть вони сюди,
Борщу замовлять і сметани,
А, може, ще й води.
Хай же щодня із всіх життєвих істин
Ось ця ніколи в вашій голові не спить:
Живемо ми для того, аби їсти,
Їмо ми лиш для того, аби жить!
ID:
480101
Рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 17.02.2014 18:36:30
© дата внесення змiн: 17.02.2014 18:49:40
автор: Дмитро Овсієнко 86
Вкажіть причину вашої скарги
|
