Гадюками (в зухвалості відверті) –
По долям, по життям – конвої смерті.
Під бій курантів, із ординських шатів,
Нахабно скалять зуби жерла "Градів".
І путеноїд нового сторіччя
Вже не хова спотворене обличчя,
Нав’язуючи лицемірно-вперто
Своє, в крові замішане, "братерство".
Кривавий цар веде криваву свиту…
Удалині – Європа, оповита
"Занепокоєнням" глибоким уві сні,
Хоч відлік йде на місяці, на дні…
Повстань, Європо, і прокинься, Світе!
Ми всі – єдиної планети діти.
За вас в жорстокім герці – Україна!
(Оплакує безкрила матір сина…)
Й не буде прощі тим, хто в "хаті з краю",
Коли в подвір’ях поряд – вовча зграя.
І з пам’яті віків не будуть стерті
Ці, Богом прокляті, конвої смерті.
