« Ой горе тій чайці, чаєчці-небозі,
що вивела чаєняток при битій дорозі»
І. Мазепа
Чук і Гек ще поки-що на волі.
І ознак агонії нема,
і нічого іншого, крім болю.
Агітує Фурія до бою,
кацапня воліє до ярма.
І уже готові коридори,
і понтонні зведено мости,
і відкриті ящики Пандори,
і у пекло весело іти.
І юрбою сунуть мародери,
зрадники, агенти, русаки.
Треба «переплюнути» Бандеру,
поки є совіцькі мамлюки́.
Байкери-вовки – і ті у дії.
Міряють затоки пахани.
Пілотажу вищого злодії
давляться трофеями війни.
І бандюги із триколорами –
байстрюки, тітушки і «козли»
армію із голими руками
на очах у світу узяли.
І у ейфорії шаленіє
креатура лівого крила,
і у армій не умре надія
доїдати крихти зі стола.
О! Ур-я-я! Георгієвська зала
прихватила касу общака.
Знову перемога небувала.
Мало крові і багато сала
свиті безпардонного совка.
Пацієнти і їдці корита
обнімають кільцями змії
нічию Украйну посполиту.
Аплодує верхотура сита,
що тепер Лівадія її.
Зачекайте, ще пора настане
і повикорінює удар
сановиті і бундючні клани
п’ятої колони яничар.
І яріє світлом ноосфера.
Кожному прописана стаття,
і не амністує каяття.
Не лякає Вічника Бандера.
Переможно йде новітня ера
боротьби за волю і життя.
тому я і перестав сприймати християнство яв те, що варте душі. часу і віри.
знаю-знаю, що святотатством є такі слова, але мені вони вже не слова, тож не хочу лукавити.
бо саме "с верой" і хрестом на грудях вони до цих пір приходять сюди, щоб убивати. а їх священники освячують це
Хвацько, Йване! 
