Мій маятник розділений тривогою майбутнього
Дощі із липоліта знову в душу потекли.
Наступне завтра - тінь з нічого путнього,
Бо день вчорашній грози червневі потовкли.
І сколихнувся час рутиною небесною,
Зі схилів і стежок ловлю потік думок.
Мій маятник згубився в очах середохресної,
Бо далі за дорогами - спасіння острівок.
Тернисті паралелі прокладуть шлях до ватри
Зугрію руки я теплом пречистих днів.
Настане знову тихо вже енне післязавтра.
А маятник зупиниться вже осінню віків.
Поверне ще раз вліво - той холод тормозне,
Оглянуся назад - дороги вже нема.
Ще маякнеться вправо - і те не новизне,
Попереду лиш острів, а по боках зима.
Нечувано-негадано пройдуть усі тривоги,
Мій маятник майбутнього не ходить в два боки.
Я довго таким шляхом ішов до перемоги,
Коли до мого острова палили всі мости.
23 липня 2014 рік.
