Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Наталя Данилюк: Літо, немов марокканка - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Виктор Черненко, 15.08.2014 - 22:41
Практично тактильні відчуття під час прочитання. Просто вбивчі образи.
owl silence, 13.08.2014 - 21:06
яке східне літо у вас намалювалось))) просто екзотика) а перед цими словами я просто не встояла-Шепоту хвиль, арабесок тонких силуетів!.. zazemlena, 09.08.2014 - 19:49
мої враження про Марокко якісь святково неземні...а у Вас так затишно ...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, люба пані zazemlena! Рада, що моє марокканське літо припало Вам до душі!
Світлана Моренець, 08.08.2014 - 22:14
Чудові враження породили чудовий вірш.ДУУУУУУУЖЕ ГАРНО!!!!!!!!! Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Світланочко! Радію, коли так!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вітю, друже, дякую за Вашу теплу підтримку!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пане Анатолію, щиро вдячна!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Юрію, щиро Вам дякую за такий приємний коментар!
Богданочка, 08.08.2014 - 15:25
Так, ми сумуватимемо за літом. Я завжди дивуюся, чому зима тягнеться так довго, а літо наче промайне повз тебе з усіма своїми неповторними барвами... Прекрасний вірш...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Богданочко, тепле і приємне літо так швидко злітає, що не встигаєш і оком моргнути... Мабуть, тому, що все хороше швидко закінчується... Зате, як щиро чекаємо, щоб воно знову повернулося! Дякую тобі, моя хороша!
ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 08.08.2014 - 13:38
І ще одне дивовижне втілення літа в образі марокканки…Як влучно сказано, що пісок цілує босі ноги! В павутинні планет оливкові сни – неймовірно казково й космічно! Уява легко малює міддю обсипані сади, обпалені спекою трави і раптом дощ, як стрази – живописна картина, нічого додати… Літо гаряче, мов кава, пікантно-терпке, Тепле каміння пахтить, мов розпечені праски – напрочуд оригінальні образи і влучні! Прочитала вірш і ніби справді в казці побувала! БРАВО!!! Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Олечко, щиро дякую за таке позитивне враження! Рада, що Вам сподобалось! Отак спробувала зафіксувати кольори і присмаки літа, щоб залишити собі теплу згадку...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Вітю, вирішила додати трішки свіжих фарб! Радію, якщо вийшло непогано! І дякую Вам сердечно!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, люба пані Крилата! Радію, що моє арабське літо пригорнуло Вас у свої обійми!
Патара, 08.08.2014 - 12:02
Як шкода, Наталю, що коли ми зустрічалися в Чорткові, Ви перебували у Марокко, нам Вас ТАК БРАКУВАЛО, але... зате ЯКИЙ ВІРШ від вражень !!!!!!!!!!!!! Наталочко, це щось поза межею!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Настільки чуттєво і реально написано, наче Ви щойно звідти... ВМЛІВАЮ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Отак чортківське барокко поєдналося зі східним Марокко! За що і дякую Чорткову і такому чудовому творчому товариству, яке надихнуло на східні екзотичні мотиви! Дякую, Патарочко!
Лавинюкова Тетяна, 08.08.2014 - 12:01
Сонячне літо моє, де немає фантазіям меж,Можна з тобою піти в чарівний Марракеш? З літом мені розлучитись не хочеться теж, Східної казки мотиви ну де ще знайдеш? Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Який чудовий експромт! Звичайно, можна! Дякую, люба пані Тетяно, за Вашу симпатію до мого вірша зі східними мотивами!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам дякую за приємний візит!
@NN@, 08.08.2014 - 11:58
Наталю, серце трішки не вистрибнуло від захоплення, феєрверк образів, по шкалі Ріхтера аж зашкалює
|
|
|