***
Чого на інших нарікати,
коли самі і – ой, і – ай!
Ей, генерале, годі спати!
Бійціі уміють воювати,
а ти набої подавай.
***
День іде, а от життя минає,
ніби обминаючи мене.
І ніхто не відає, не знає,
чи мине і пекло в цьому раї,
поки божевілля промине.
***
У школі ще обділені й забуті,
із двієчників стали пацани
дияволами Сходу і війни.
І мутять воду «сукины сыны –
во славу неотёсанной страны»
кілок осики тешуть Ліліпуті.
***
Бандиту легка слава – це війна,
де є і перемога, і осанна…
Дарма, що балом править сатана,
зате наука буде не одна…
Нема науки – неуку погано.
***
В зоні лиха – ліпота Растреллі…
І прем’єр, обтріпаний мов скеля,
все поставив на автопілот.
....................................................
« І радіє, і ридає весь народ…»
....................................................
Ці висоти ще йому не стеля,
на яку удатний патріот.
Особливо сподобались перший та другий.
Перший - своєю правдивістю, ще й з елементом гумору.
Другий - сумними роздумами, філософією. Коротко, а стільки сказано!
А от останній- залишив мене в ось такому стані:
I.Teрен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Очевидно Вам легко входити в образ ЛГ і важко в образ прем'єра.
Знову політнуло, Ігоре? Але - кілок треба не з осики, а з ялини... та ще з неотесаними сусками! Сучарі - суча й смерть! 
