То листя шелестить, чи мрії
Пожо́вкли й сипляться з небес?
Зів'ялі і несправджені надії
Летять подалі у краї чудес.
Між листям сум сріблясто-сивий
Легенько павутинкою летить,
Він не спішить, чекає зливи,
Аби з дощем політ свій закінчи́ть.
Ніщо не вічне, все колись минає:
І сум, і сльози і гірка печаль.
Розчарування душу полишає,
Немов туману вранішня вуаль.
22.09.2014
...та не треба було мабуть...эххх всетки украинский еще напрягает слегка со школы не доставал но ниче Ніщо не вічне, все колись минає перевести его чтоли или просто причесать...
Marcepanivna відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Треба було, так ніжніше вийшло А мову краще трішечки повторити
шукав куди притулити того кінця ...мов гострий меч який...на півшостої...а все...розчарування...тиріпирі...все входить і виходить
Marcepanivna відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пояснюю: сум чекає свого кінця (тобто закінчення), а кінець неминучий, тому і висить, наче меч (Дамоклів)...
ну, якось так
А змінене краще сприймається?