Стою десь всередині мокра від дощу, мокра з середини, може ти попадеш під мою бурю і зірвеш з мене будні-речі, може не скажеш тих пару слів, які знаю всі пам'ять, трохи повідчувай і досить залиш мене при моїй свободі, іди.
Розлий вчорашню каву, забери всі свої книги, не дочитані, не дописані, забери усі розповіді не до розказані, вірші не присвячені, лишень зіграні поеми до вечері з сиром. Плавленим, як ти любиш. Вчора згадувала як ми їхали на південь, по дорозі з зірками, знаєш як люблю, і 2 - ма бутербродами з сиром. Ти ше сміявсь з моєї кофтини, ха, згадай як ми лежали прямо на даху машини і сперечавсь, що у мене очі великі, зелені, а я кажу :" нєє, чувак, вони жовто - зелені". На нас падало листя, нє ну все як у фільмі, ми не знаєм як звати одне одного, номерів телефонів , теж не знати, рік народження, соцмережі, як не дивно мене це влаштовує, нащо мені твоє ім'я, якщо колись захочу його забувати, хай краще так , ніяк. Без імен і без образ, зате відчуття і почуття.
Через пару годин засинатиму жадно, на даху твого авто, і розвію усі свої сумніви про щось, через пару хвилин ти мені приснишся, придумаю тобі себе, а потім проснусь у своєму ліжку з кавою і своїм сиром. Лишень від тебе запах бензину.
ID:
524951
Рубрика: Проза
дата надходження: 21.09.2014 22:22:10
© дата внесення змiн: 21.09.2014 22:22:10
автор: Anna Goletiani
Вкажіть причину вашої скарги
|