« Однако! ..охо-хо-хо-хо!»
Кіса Вороб’янінов
Я не поет, а лише плагіатор
задивленої в містику душі.
Який не є, котуємось – аматор.
А переіменують, – агітатор,
то й що мені? З калюжі, чи з межі –
у задзеркаллі все одно чужі.
І за віки об’єм їх не обняти.
Ленініана місії усіх
героїв із ідеями святих.
І всі – отці російських демократій.
І годі їх усіх порахувати –
не вистачає ані рук, ні ніг.
Лютує, шаленіє пропаганда
аматора дзюдо і карате.
Але і є реакція на те –
це наша самопоміч і громада.
Ой, дусається* Раша безпощадна
на юне, і нове, і золоте.
І на Мазепу дується вселенська.
І за Бандеру ще ідуть бої.
Віссаріони** гнівають Шевченка.
О любі Добролюбови мої,
є воля, є! Але така куценька,
що і не видно милої її.
Чи може бути воля у худоби?
Вона була і є у козаків.
А їм відомо ще споконвіків:
простори завойовують нероби,
як нині кацапня низької проби,
аби доїти нації рабів.
Вона й своє перевела нінащо.
А нині суне носа у чужі
корита. Перемоги – міражі.
Вона сама конає, як ледащо,
ковтаючи останні рубежі,
але і їй уже не буде краще.
Їй і самій огидні байстрюки,
манкурти, яничари, охлократи,
не відаючі, де є їхня мати...
Весна минула. Де бойовики,
готові безоплатно все-таки
за неї, окаянну, помирати?
* – (діалект.)боїться і лякає одночасно. Властиве для худоби.
** – мається на увазі гнівний критикТараса Шевченка В. Бєлінський.