Cтирає вітер кольори рудаві
З домів, дахів, дерев, а місто жде
Ліхтарника, що сутінки тужаві
Мовчазним світлом вміло сповине.
Час лиє фарбу ночі на бруківку,
Сьогодні осінь – завтра вже зима,
Німа світлина - чорно-біла плівка,
На котрій теплих відтінків нема.
Натужно небо пражить сніжні хмари,
Плахтину тиші гріють комини,
Та як від смутку затулити шпари
У довгі снігоночі однини?.. ́