А на теренах України знову осінь...
Ворожа осінь літо проганя,
Але і в ній ,ворожій також щось хороше,
Мене що вечора у ліжко проводжа.
Шепоче ніжно пристрасні поеми,
Малює в снах портрети неземні...
І як мені не закохатись в неї ...
У осінь тиху,що змінила світ...
Вона ,як я .Жадає лиш свободи
І незалежності ,і доброти
І випромінюються з неї надприродні
Слова і вчинки,мрії і думки...
Смілива ,ввічлива ,спроможна на дива ,
Кмітлива .Із блакитними очима,
А ще у неї безліч різних фарб
І руки завжди фарбами покриті.
І шарф... У неї дуже гарний шарф,
Сукня забарвлена середньовіччям.
Вона іде з сучасністю у такт,
Але вона велика особистість.
Смішна буває...Прибіжить кудись
І мов дитина радісно стрибає
Кричить комусь:”Дивись,дивись,дивись
Із дерева листочок обпадає...”
Чарівна леді серед диких міст
Де люди кожен день чогось бояться
Малює щастя на старім гіллі
Шкода ,що одиниці це “побачать”...
А на просторах України знову осінь,
Ми всі з надією чекаємо на мир...
Принось з собою осінь ,щось хороше
Для тих ,хто захищає український схід...
