Коли сумні навколо люди,
Коли зависли у повітрі сльози,
День – ніч, а сонце в тузі,
Чому танцюють в мене ноги?
Мені надворі просто свіжо,
Велика радість «гумикам» рудим.
Мені із кавою так мило,
Я в небі підбадьорюю «хмурин»!
Хтось дується і фиркає словами,
Я все ще посміхаюся собі.
Хтось тільки позіхає між дощами,
А я радію начебто весні!
Як дивно не чіплятися до себе,
Добріти до приміщень і людей.
Я розумію згорблені дерева,
Великі, сотні, тисячі речей!
Полегшені хуткі години
Стікають мовби з джерела,
У каплях шелестять машини,
У каплях падає життя…
22/12/2014 р.
